Піротехніка в руках дітей: вживаємо запобіжних заходів

ВРУ зареєструвала законопроєкт № 7438, який забороняє продавати та використовувати піротехнічні вироби (феєр­верки, салюти, петарди). Тобто нині діє тимчасова заборона. Водночас по всій території України продовжують фіксувати нещасні випадки, унаслідок яких діти травмуються через ігри з піротехнічними виробами.

Навіть найменша і на вигляд не загрозлива петарда може завдати серйозних травм і каліцтв, а іноді й коштувати життя дитині. Головна небезпека цих виробів полягає в тому, що вони невеликі за розміром. Дорослі їх можуть не помітити, на відміну від дітей — шукачів «скарбів» і всього загадкового.

Іноді люди похилого віку використовують петарди, щоб відлякувати тварин і птахів на дачі або на території приватного будинку, а через поважний вік можуть залишати їх у доступному для дитини місці. Цікаву знахідку дитина запросто може принести до дитячого садка. Іноді відбуваються ситуації, коли на території дитячого садка діти знаходять нерозірвані й невикористані петарди та інші небезпечні предмети.

У січні 2021-го троє вихованців дитячого садка на Вінниччині знайшли на дитячому майданчику невідомий предмет і гралися ним. Під час гри предмет вибухнув у їхніх руках. Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги констатувала: у першої дитини — забій п’ятого пальця лівої стопи; у другої — термічний опік нижньої частини правого передпліччя; у третьої — поверхневий опік І ступеня середньої частини правої гомілки. Вихованцям дитячого садка надали допомогу на місці, від госпіталізації їхні батьки відмовилися.

Окрім звичних петард, у період воєнних дій побільшало й інших вибухових пристроїв. Тому керівництву, працівникам дитячого садка й батькам вихованців потрібно бути ще пильнішими й проводити з дітьми роз’яснювальну роботу.

Як впливають на психіку вибухи

В Україні наразі є дві реальності:

• зони активних бойових дій — міста, в яких вибухають снаряди; підривають, обстрілюють градами й автоматною чергою будинки;
• спокійніші регіони, куди й намагаються виїхати люди із зони активних бойових дій.

Залежно від місця перебування в дорослих фокус уваги розподіляється по-різному. У тих регіонах, де спокійніше, діти продовжують відвідувати гуртки, ходити в дитячі садки, на розвивальні заняття або просто гуляти на дитячих майданчиках поряд із будинком, де проживає їхня родина.

Діти, які були свідками обстрілів, відчувають наслідки посттравматичного стресового розладу та потребують тривалої реабілітації та психологічного відновлення, так само, як і дорослі. Тілесні реакції на певні фізичні та емоційні стимули, зокрема на різки звуки від піротехнічних вибухів і світлові ефекти від них, голосні та неочікувані звуки від звичної повсякденної діяльності (шум двигуна, запахи і навіть звук від вибуху повітряної кульки) — кожного разу вони повертаються спогадами під обстріли, у ситуації страху, тривоги та жаху.

До чого може призвести

Як експерт і практик із безпеки дітей нагадаю, що діти та будь-які вибухонебезпечні вироби чи пристрої — несумісні. Останні загрожують життю та здоров’ю та призводять до:

• часткової або повної ампутації фаланг пальців рук;
• осколкового поранення очей, обличчя, тіла та кінцівок;
• глибокого проникаючого поранення тіла різного ступеня тяжкості;
• критичної втрати крові;
• загибелі внаслідок травм, несумісних із життям.

Саме тому неуважність дорослих у таких ситуаціях може коштувати дитині життя й здоров’я, зокрема призвести до інвалідності.

Як запобігти травмуванню

Звертайте увагу дитини й постійно нагадуйте їй про те, що не можна:

• торкатися або брати в руки сторонній предмет,
• рухати сторонній предмет палицею чи довгим ціпком;
• самостійно заносити сторонній предмет у відділення поліції чи ймовірному власнику.

Усе, що дитина повинна засвоїти про те, як діяти в такій ситуації, — одразу звертатися по допомогу до дорослих. Натомість дорослі, якщо помітять дитину чи групу дітей, які крутяться довкола якогось предмета, — підійти й поцікавитися їхніми справами. Робити це треба спокійно: без різких рухів і криків. Насамперед для того, щоб не налякати дітей. А ще — щоб не спричинити зворотну реакцію. Наприклад, дитина може запротестувати й вчинити наперекір дорослому чи просто похизуватися своєю безстрашністю. Тому завдання дорослого в такому випадку — змістити фокус уваги дітей на іншу тему розмови й таким чином відволікти їх від стороннього предмета.

Однак це не означає, що ті правила, яких мають дотримувати діти, для дорослих не діють. Вони також повинні бути обережними й не торкатися стороннього предмета, щоб розглянути й зрозуміти, що перед ними. Якщо дорослий впевнений, із чим має справу, то все одно повинен покластися на професіоналів. Зокрема, повідомити про знахідку поліцію (102) чи ДНС (101). Лише потім:

• обережно позначити місце поряд із стороннім предметом, не торкаючись до нього;
• відійти на безпечну відстань;
• залишатися на безпечній відстані до приїзду спеціальних служб.

Отже, можна знайти багато пояснень, коли опиняєтеся в такій ситуації: не помітили, не звернули увагу, не побачили. Та факт залишається фактом: усе вирішують лічені хвилини, а несвоєчасні дії можуть коштувати життя дітям і тим, хто опиниться в той момент поруч.