Легіонельоз у дітей: симптоми, лікування та профілактика

Легіонельоз зазвичай спричиняє рухлива паличкоподібна бактерія легіонела (Legionella pneumophila). Вона виділяє патогенні, стійкі до температури екзотоксин та ендотоксин, що можуть спричинити інфекційно-токсичний шок із гострою серцево-судинною та нирковою недостатністю. Легіонела стійка до умов довкілля та дії хлорвмісних дезінфекційних засобів. Так, у воді за температури +25 °С вона зберігає свою життєздатність понад 100 діб, а за температури +4 °С — до 150 діб.

Джерело легіонельозу остаточно не встановлено. Однак науковці вважають, що поширення збудника від людини до людини неможливе навіть за близького контакту. До того ж не встановлено, чи здатні поширювати захворювання птахи й тварини. Зазвичай інфікування відбувається повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом, зокрема під час вдихання людиною води, водного аерозолю чи пилу, що містять бактерії.

Легіонели мешкають у природних непроточних прісноводних водоймах, вологому ґрунті та ґрунтових водах. У природних прісноводних водоймах життєдіяльність цих патогенних мікроорганізмів підтримують певні види синьо-зелених водоростей і найпростіші. Легіонели здатні активно розмножуватися в найпростіших за температури +35…+40 °С, так вони захищаються від впливу довкілля та дезінфекційних засобів. Для життєдіяльності та розмноження збудника легіонельозу сприятливіші умови — у штучних водних середо­вищах: системах кондиціювання повітря з водним охолодженням, холодного та гарячого водопостачання, зволожувачах повітря, душових кабінках, штучних водоймах промислових та енергетичних об’єктів, плавальних басейнах, гідромасажних ваннах, інгаляторах для фізіотерапевтичних процедур тощо.

Сприйнятливість організму людини до збудника легіонельозу зазвичай висока. Сприятливі чинники, що посилюють ризик захворіти, — імунодефіцит, хронічні захворювання дихальних шляхів, вади розвитку, алергійні захворювання, порушення обміну речовин. Про стійкість та тривалість імунітету після перенесеного захворювання інформації немає, але повторних захворювань у дітей та дорослих не реєстрували.

Захворюваність зазвичай спорадична, хоча трапляються й епідемічні спалахи. Спорадичні випадки фіксують протягом року, а епідемічні спалахи — у теплу пору року, коли інтенсивно використовуємо зволожувачі та системи кондиціювання повітря, штучні водні екосистеми. Збудник легіонельозу поширений повсюди на земній кулі.

Особливості перебігу

Легіонельоз не має характерних симптомів перебігу захворювання. Підозра на легіонельозне походження захворювання виникає лише у випадках його тяжкого перебігу за наявності таких чинників:

• тепла пора року;
• подорож у межах своєї країни або за кордон, що за строком збігається з інкубаційним періодом;
• наявність супутніх захворювань.

У дітей легіонельоз протікає тяжче, ніж у дорослих. Збудник легіонельозу потрапляє в організм дитини через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів або епітелій легенів, де викликає запальний процес. Потужність запального процесу залежить від інфікувальної дози, розмірів частинок аерозолю та особливостей дихання дитини. Розпад бактерій зумовлює вивільнення ендотоксину, що чинить руйнівну дію на клітини крові. Саме кров розносить його організмом. Це може призвести до залучення в патологічний процес серця, печінки, нирок, а, отже, до тяжких ускладнень. Часто легіонельоз у дітей ускладнюється абсцесами та фіброзом легенів, плевритом, дихальною недостатністю, що постійно прогресує та потребує штучної вентиляції легенів. У разі утворення великої кількості ендотоксину розвивається інфекційно-токсичний шок, що зумовлює такі порушення:

• брадикардія та тахікардія;
• зниження артеріального тиску;
• біль у животі;
• діарея;
• жовтяниця;
• гостра ниркова недостатність;
• виражений астенічний синдром.

Астенічний синдром лікарі спостерігають у дітей як під час захворювання, так і протягом кількох тижнів після одужання.

Клінічні форми

Оскільки епідеміологічні дані та перебіг захворювання в період епідемічних спалахів та за спорадичної захворюваності суттєво відрізняються, виокремлюємо такі клінічні форми легіонельозу:

• хвороба легіонерів — важка пневмонія;
• лихоманка Понтіак — гостре респіраторне захворювання без розвитку пневмонії;
• лихоманка Форт-Брегг — лихоманкове захворювання зі шкірним висипом;
• Піттсбурзька пневмонія — пневмонія на тлі імунодефіцитів.

Інкубаційний період легіонельозу залежить від клінічної форми захворювання і становить від 2 до 10 днів, але зазвичай — від 4 до 7 днів.

Тривалість інкубаційного періоду хвороби легіонерів становить від 2 до 11 днів. У перші дні захворювання можуть виникати продромальні явища — головний біль, слабкість, погіршення апетиту та діарея. Однак зазвичай захворювання починається раптово, із підвищення температури тіла до 39,0…40,0 °С та розвитку синдрому загальної інтоксикації організму. Висока температура тіла може триматися довго, на неї не діють навіть жарознижувальні засоби. У тяжких випадках виникають симптоми токсичної енцефалопатії:

• сплутана свідомість;
• марення;
• галюцинації.

На другий-четвертий день захворювання у дитини виникає сухий надсадний кашель, який супроводжують больові відчуття. Це свідчить про залучення в патологічний процес плеври. За хвороби легіонерів кашель важко переходить у вологий. Слизисто-гнійне мокротиння, іноді з домішками крові, виділяється в незначній кількості. У легенях можуть формуватись абсцеси. Відтак розвивається задишка та дихальна недостатність. Із поширенням в організмі ендотоксину в патологічний процес залучаються інші органи та системи. У разі сприятливого перебігу на другий тиждень захворювання дитина починає одужувати, але повне відновлення організму триває ще 8—10 тижнів.

Інколи хвороба легіонерів має перебіг гострого альвеоліту. Із перших днів захворювання цей різновид також супроводжується синдромом загальної інтоксикації, сухим кашлем і лихоманкою. Відтак кашель стає вологим, у дитини розвивається задишка. Альвеоли наповнюються еритроцитами та фібрином. Перегородки між альвеолами набрякають. Якщо альвеоліт має затяжний перебіг, що прогресує, у дитини виникають вогнища фіброзу легенів.

Інкубаційний період лихоманки Понтіак становить від п’яти годин до трьох днів. Захворювання починається гостро — з ознобу, підвищення температури тіла до 38,0…40,0 °С, синдрому інтоксикації та подальшого поступового розвитку симптомів. Протягом першої доби захворювання виникають нежить, відчуття сухості та біль у горлі, сухий кашель. Діти скаржаться на помірний біль у грудній клітці. Також виникають світлобоязнь та біль під час рухів очима. У тяжких випадках можливі біль у животі та блювання, розлади центральної нервової системи — дратівливість, порушення пам’яті, погіршення концентрації уваги, запаморочення, порушення координації рухів.

Лихоманка Понтіак може мати рецидивний перебіг. Тривалість захворювання без лікування — два-п’ять днів. Оскільки перебіг цієї клінічної форми легіонельозу нетривалий, не має характерних симптомів і схожий на інші гострі респіраторні захворювання, то діагноз «лихоманка Понтіак» лікарі встановлюють рідко.

Інкубаційний період лихоманки Форт-Брегг становить від кількох годин до 10 днів. Вона за симптомами та перебігом подібна до лихоманки Понтіак. Однак існує відмінність — за лихоманки Форт-Брегг із перших днів захворювання виникають шкірні висипання. Вони не мають специфічної локалізації, поліморфні й доволі швидко безслідно зникають. Тривалість захворювання — три-сім днів.

Піттсбурзьку пневмонію зазвичай лікарі діагностують у дітей з імунодефіцитами. Захворювання має тяжкий перебіг із розвитком ускладнень, а в дітей із необтяженим анамнезом протікає як нетяжка пневмонія.

Діагностика

Через схожість симптомів легіонельозної та пневмококової пневмоній швидка та ефективна лабораторна діагностика має вирішальне значення для початку вчасного лікування захворювання. Загальний аналіз крові для встановлення діагнозу «легіонельоз» малоінформативний. Він свідчить лише про характерні для бактеріальної інфекції зміни: за легкого перебігу — збільшення кількості лейкоцитів та нейтрофілів, підвищення швидкості зсідання еритроцитів, за тяжкого перебігу — зменшення кількості тромбоцитів та лімфоцитів, підвищення швидкості зсідання еритроцитів. Біохімічні аналізи крові й сечі, загальний аналіз сечі виконують зазвичай, щоб оцінити стан органів та систем організму дитини під час захворювання.

На рентгенографії органів грудної клітки в разі легіонельозної пневмонії виявляють вогнищеві інфільтрати та ознаки плевриту. Додаткові інструментальні дослідження — ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, електрокардіограма, ехоелектрокардіограма тощо — дають змогу оцінити функціональний стан органів та систем, які залучені в патологічний процес.

Диференційну діагностику легіонельозу проводять із такими захворюваннями:

• пневмонії різної етіології — стафілококової, пневмококової, мікоплазмової та зумовленої синьогнійною паличкою;
• Ку-лихоманки;
• орнітозу.

Найточніший метод діагностики, що дає змогу виявити збудника легіонельозу, — бактеріологічне дослідження (посів) крові, плевральної рідини, мокротиння, змивів із бронхів. Зазвичай, щоб виявити антиген збудника, лікарі застосовують імуноферментний аналіз та метод полімеразної ланцюгової реакції, а щоб визначити титр антитіл у динаміці — реакцію імунофлюоресценції.

Лікування та профілактика

Зазвичай легіонельоз лікуємо амбулаторно, лише за тяжкого перебігу або за виникнення ускладнень захворювання — у стаціонарі. У гострий період захворювання слід забезпечити хворій дитині постільний режим та дієтичне харчування, збагачене вітамінами, мікро- та макроелементами. Основні лікарські засоби для лікування легіонельозу — антибіотики. У разі тяжкого перебігу лікарі вводять їх у судинне русло, відтак переходять на пероральний прийом. Тривалість курсу антибактеріальної терапії становить від 10 днів до двох місяців і залежить від реагування організму дитини на лікарські засоби.

Лікування, спрямоване на усунення патологічних станів, ускладнень, які виникли під час захворювання на легіонельоз, — це корегування обміну речовин, боротьба з дихальною й серцево-судинною недостатністю та синдромом загальної інтоксикації організму. Також проводимо фізіотерапевтичні процедури, масаж і лікувальну фізкультуру.

Зазвичай прогноз захворювання сприятливий, дитина повністю одужує без будь-яких залишкових явищ, лише в деяких випадках можуть залишитися невеликі вогнища фіброзу легенів.

Специфічної профілактики легіонельозу немає. Заходи неспецифічної профілактики легіонельозу:

• зниження рівня зараження легіонелами штучних водних екосистем — регулярне дезінфікування водних резервуарів та інших ємностей із водою, дезінфекція обладнання для медичних процедур;
• запобігання надмірного розмноження легіонел у штучних водних екосистемах — належне технічне обслуговування систем кондиціювання й охолодження з регулярним очищенням від мулистих осадів, слизу та органічних відкладень із подальшою дезінфекцією, дотримання оптимальної температури води для неможливості розмноження легіонел;
• запобігання розбризкуванню води та утворенню аерозолів із закритих водних систем — усунення технічних несправностей у водних екосистемах, ліквідація тріщин трубопроводів, розгерметизації стиків, ремонт регулювальних і контролювальних приладів.

Якщо в закладі дошкільної освіти проводять фізіотерапевтичні процедури, зокрема інгаляції, слід використовувати лише дистильовану воду або стерильні розчини. Необхідно дотримувати санітарно-гігієнічних норм у туалетних кімнатах, підтримувати чистоту душових піддонів, умивальників та унітазів. Воду плавальних басейнів обов’язково хлорувати. Оскільки дезінфекція не забезпечує повного знищення легіонел, варто забезпечити бактеріологічний контроль.

Постійний контроль за всіма напрямами неспецифічної профілактики знижує ризик зараження легіонельозом та розвиток спорадичних чи епідемічних спалахів захворювання.

Легіонельоз — типовий приклад техногенних інфекцій, що виникають через активне використання в промисловості та побуті систем кондиціонування повітря із водним охолодженням, зволожувачів повітря, душових кабін, гідромасажних ванн. Саме вони — джерела аерозолю, що містить збудника легіонельозу. Не всіх кондиціонерів слід боятися — лише забруднений легіонелами кондиціонер із водним охолодженням може спричинити захворювання на легіонельоз.