Стоматит у дітей

Перевірте, як розпізнати в дитини симптоми стоматиту. Існує кілька його видів. Інколи стоматит може вказувати на появу небезпечного захворювання

Стоматит — це спільна назва для різних захворювань слизової оболонки порожнини рота, пов’язаних із її запаленням, спричиненим тими чи тими чинниками. Діти доволі часто хворіють на стоматит. Це пов’язано з їхньою високою пізнавальною активністю, що проявляється у спробах перевірити навколишні предмети на смак. Наслідками такої пізнавальної активності можуть бути:

потрапляння інфекції до ротової порожнини;
травмування слизової оболонки гострими предметами;
потрапляння на слизову оболонку алергенів.

Розвитку стоматиту сприяють: стрес; дефіцит вітаміну С та вітамінів групи В; нестача цинку, фолієвої кислоти, заліза, селену; генетична схильність.

Важливу роль відіграє імунний захист дитячого організму й особливості анатомічної будови слизової оболонки. У дітей слизова оболонка тонка й ніжна, її можна легко травмувати. Водночас несформований імунітет як ротової порожнини, так і всього організму в цілому не завжди здатен опиратися патогенній дії збудника.

Класифікація

За перебігом стоматит може бути гострим та хронічним. Залежно від причини виникнення розрізняємо такі види стоматиту: грибковий, герпетичний, афтозний, травматичний, алергічний. Розглянемо їх докладніше.

Грибковий

Грибковий стоматит найчастіше зустрічається в немовлят. Його причина — грибки роду Candida. Молоко, що залишається в роті дитини після грудного годування — найліпше середовище для розмноження патогенних грибків. Саме тому цей вид стоматиту ще називають молочницею.

Основна ознака грибкового стоматиту — поява білого нальоту на язиці та стінках ротової порожнини дитини, що не зникає тривалий час.

Грибковий стоматит розвивається найчастіше гостро: з’являється висока температура тіла до 39,0–40,0 °С, збільшуються лімфатичні вузли. Наліт на уражених ділянках схожий на кисломолочний сир — білого або сірого кольору. Дитина стає примхливою, погано їсть, неспокійно спить, оскільки осередки запалення дуже болісні. Дитина відчуває печіння, свербіж та сухість у роті.

За легкого ступеня запалення у дитини може не бути високої температури тіла або ж вона буде субфебрильною. У такому разі периферичні лімфатичні вузли не збільшуються, а наліт легко видалити. На місці видаленого нальоту спостерігається почервоніння або кровоточивість.

Запалення найчастіше виникає на внутрішній поверхні губ та щік, яснах або язиці. Характерний білий наліт поступово перетворюється на плівку.

Герпетичний

Найпоширеніша форма в дітей — герпетичний стоматит. Це пояснюється тим, що інфікування людей вірусом герпесу відбувається у 95% випадків. Однак поширення герпетичної інфекції в конкретної дитини безпосередньо залежить від її імунної системи.

Небезпека вірусу герпесу полягає в тому, що він не зникає з організму, а перебуває в латентному, тобто прихованому, стані. У разі слабкої імунної відповіді він набуває хронічного перебігу з періодами ремісії та рецидивами.

Найчастіше герпетичний стоматит буває в дітей віком від одного до трьох років, оскільки антитіла, отримані від матері під час грудного вигодовування, вже вивелися із організму, а власні ще не виробилися. Тому, вперше зіткнувшись із вірусом герпесу, дитячий організм активно бореться з ним, що проявляється лихоманкою та симптомами інтоксикації. Прояви залежать від стану захисних сил організму: в одних дітей інфікування й розвиток герпетичного стоматиту проходять у гострій формі, а в інших — досить легко, не викликаючи лихоманки.

За герпетичного стоматиту в ротовій порожнині спочатку з’являється почервоніння, а пізніше — везикули. Після їх розкриття на слизовій оболонці рота утворюються ерозії, виразки та тріщини. Дитина стає примхливою та втрачає апетит через печіння і свербіж у роті. Коли висипання гояться, слизова набуває мармурового малюнка.

Під час гострого процесу середньої важкості у дитини з’являються симптоми гострої респіраторної вірусної інфекції: температура тіла підвищується до 38,0 °С, збільшуються лімфатичні вузли. Після появи висипу температура тіла дитини збільшується до 39,0 °С. Не завжди її вдається знизити за допомогою жарознижувальних препаратів. Лихоманку може супроводжувати нудота, блювання, головний біль, озноб.

За такого стану дитини кількість везикул зазвичай значна — 15—20 одиниць. Вони виникають не лише на слизовій ротової порожнини, а й зовні — на губах, навколо рота або на крилах носа. Також запалюються ясна та з’являється сухість у роті.

За легкої форми герпетичного стоматиту кількість пухирців не перевищує 4—6 одиниць. Температура тіла рідко досягає 38,0 °С та легко понижується жарознижувальними засобами. Запальний процес у цьому разі згасає досить швидко.

Афтозний

Афтозний стоматит — це різновид стоматиту, характерна ознака якого — наявність на слизовій оболонці ротової порожнини афт, тобто болісних виразкових дефектів.

До чинників, що сприяють виникненню та розвитку афтозного стоматиту, належать різного роду збудники: вірус герпесу, L-форми стафілококів, аденовірус, збудники кору, дифтерії, грипу.

Водночас у дітей своєрідні каталізатори цього захворювання — це:

ослаблений імунітет;
дефіцит вітаміну С, вітамінів групи В та мікроелементів, зокрема заліза, цинку, селену;
захворювання шлунково-кишкового тракту;
схильність до алергічних захворювань;
генетична схильність;
захворювання порожнини рота — карієс, пульпіт, зубні відкладення;
механічні та термічні ушкодження слизової оболонки ротової порожнини.

На початковому етапі симптоми афтозного стоматиту частково збігаються із симптомами гострих респіраторних захворювань:

підвищенням температури тіла до 40,0 °С;
втратою апетиту;
загальним нездужанням;
збільшеннмя шийних та потиличних лімфатичних вузлів.

Одночасно із зазначеними симптомами на слизовій ротової порожнини з’являються почервоніння, які потім стають вогнищем утворення афт. Афти зазвичай утворюються на слизовій оболонці губ, щік, дна ротової порожнини або на бічних поверхнях язика. Вони вкриті неприємним на запах фіброзним нальотом жовтуватого або сіруватого кольору й оточені смугами почервоніння. За їх виникнення у дитини з’являється відчуття дискомфорту від печіння й болю під час вживання їжі, розмови, сміху, рухів язика.

Алергічний

Алергічний стоматит можуть спричинити прийом антибіотиків і сульфаніламідних препаратів, харчові та контактні алергени. Часто алергічний стоматит виникає від контакту слизової оболонки ротової порожнини із зубними пломбами. Причиною можуть бути матеріали, з яких вони виготовлені, зокрема акрилові пластмаси.

Симптоми алергічного стоматиту проявляються через 2—3 тижні після початку захворювання: підвищується температура тіла до 38,0 °С, на слизовій оболонці ротової порожнини з’являютьсяпухирці, папули, еритематозні плями. Дитина відчуває печіння в області щік, губ та язика. Через біль дитині стає важко говорити та їсти. Пухирці швидко лопаються, на їхньому місці з’являється плівка біло-жовтого кольору. На губах, на місці пухирців, з’являються темно-бурі кірки.

Травматичний

Травматичний стоматит виникає в результаті травматичних ушкоджень слизової оболонки рота. До механічних травм належать різні пошкодження слизової оболонки ротової порожнини гострими предметами або краями зубів, ураженими карієсом зубами, неправильно встановленими пломбами.

До травматичного стоматиту також може призвести притаманна для багатьох дітей звичка прикушувати губи, слизову оболонку внутрішньої поверхні щік та вживання великої кількості твердої їжі, як-то сухарі, насіння, горіхи.

Окрім того, причинами травматичного стоматиту можуть бути різноманітні хімічні впливи на слизову оболонку ротової порожнини або її пошкодження гарячою та гострою їжею.

На місці пошкодження слизової оболонки утворюється катаральне запалення з набряком і вогнищем почервоніння. За відсутності лікування на цьому місці розвивається ерозія. Якщо травматичний стоматит має гострий характер і виникає через одиничну травму (буває досить рідко), то найчастіше рана загоюється сама. За постійних механічних впливів, хронічних травм виникає ризик розвитку гіпертрофії окремих ділянок слизової оболонки.

Діагностика та лікування

Правильно діагностувати стоматит іноді важко. Це пов’язано з тим, що лікар лише візуально може оцінити ситуацію — в медицині не існує спеціальних тестів на це захворювання. Ще одна складність діагностування пов’язана з тим, що стоматит може бути лише симптомом тяжких захворювань.

Важлива умова швидкого одужання — правильно підібране та вчасно розпочате лікування. У лікуванні стоматиту важливий комплексний підхід (див. Додаток 1). Спочатку слід з’ясувати причину, що спровокувала появу захворювання. Якщо має місце загострення хвороб шлунково-кишкового тракту, слід звернутися до гастроентеролога. У середньому лікування триває від чотирьох днів до двох тижнів. Лікування стоматиту включає таку терапію:

місцеву — полоскання, промивання, зрошення ротової порожнини, застосування спеціальних мазей;
загальну — використання антибіотиків або противірусних препаратів, залежно від виду стоматиту, зміцнення імунітету (вітамінні комплекси, імуномодулятори), антигістамінні препарати (для запобігання набряків слизової).

Додаток 1

Профілактика

Абсолютно всі лікарі вважають, що легше запобігти захворюванню, ніж вилікувати його. Профілактика захворювань порожнини рота переважно полягає в дотриманні здорового способу життя, складники якого, зокрема, — збалансоване харчування та виключення з раціону продуктів харчування, які можуть спричинити алергічні реакції (Додаток 2).